Книга “Холодна гора” написана Олександром Вайсбергом, довоєнним працівником Українського Фізико-технічного інституту (УФТІ).
Свою наукову роботу в Харкові Вайсберг розпочав у кріогенній лабораторії, якою керував молодий, але вже досить відомий у науковім світі професор Л.В.Шубніков. Маючи деякий досвід видавничої діяльності, Вайсберг проявляє ініціативу в започаткуванні в Харкові міжнародного фізичного журналу, що став виходити в 1932 році німецькою, французькою та англійською мовами. Він був беззмінним членом його редколегії. В 1933 році Вайсберг очолив будівництво Дослідної станції глибокого охолодження (ДСГО) в липовому Гаю в передмісті Харкова, яке було закінчене в 1937 році. З 1937 р. був ув’язнений, в 1940 р. переданий гестапо.
Пропонована книга під різними назвами побачила світ у 1951 році в Лондоні, Нью-Йорку та Франкфурті-на-Майні. На теренах колишнього СРСР вона ніде не видавалася. Більше того, була заборонена як антирадянська та наклепницька. Це книга спогадів і осмислення всього пережитого, і умовно її можна розділити на дві частини. Перша – робота в Кріогенній лабораторії УФТІ та будівництво ДСГО. Книга Вайсберга – це першоджерело свідчень про історію та події в УФТ1 в найбільш уславлений і трагічний період його історії –довоєнний. Адже Вайсберг завжди перебував в центрі подій, близько спілкувався з такими видатними вченими, як Л.Шубніков, Л.Ландау, О.Лейпунський та іншими. Не минали його господи та гостинності іноземні вчені – В.Вайскопф, Л.Тісса, Г.Плачек та ін. Свідчення про події тих буреломних часів він брав зі своєї пам’яті.
Вайсберг мав великий літературний талант. Книга захоплює. Почавши її читати вже не можеш зупинитися. Але це зовсім не є книга жахів – вона вражає своїм оптимізмом, вірою в те, що колись усі ці страхіття мають скінчитися.